Зло поза політикою

Скільки треба зруйнувати лікарень, щоб тобі потиснув руку директор ВООЗ

Ганс Клюґе, регіональний директор ВООЗ у Європі, вирішив, що час їхати до Москви та відновити співпрацю з Росією. У своєму пості на Х він гордо написав, що зустрівся з “Сергеем Викторовичем Лавровым, министром иностранных дел Российской Федерации, государства-члена Европейского региона ВОЗ”¹.

Ганс Клюґе вітає Лаврова з ювілейною 2300-ю атакою Росії на лікарні України.

Згадка про “государство-члена” тут потрібна для виправдання поїздки. Друге виправдання в тому, що потрібно було особисто нагадати Лаврову про важливість “неукоснительного соблюдения международных гуманитарных принципов, включая обязательство всех сторон воздерживаться от атак на медицинские учреждения”.

Після цих дуже переконливих пояснень, у твіті ідеться власне про домовленості. Їхня суть: ВООЗ візьме від Росії грошей на свою діяльність та знову буде засобом її впливу на пост-совєцькому просторі.

Я не памʼятаю, коли мені востаннє було так бридко, як тоді, коли побачив це фото. Не стільки тому, що особисто знаю Ганса Клюґе чи тому, що живу під майже щоденними бомбардуваннями Росії. Більше через відчуття, що у світі щось пішло геть не так з розумінням добра і зла.

Нормалізація насильства над медициною

Росія має довгий і багатий досвід “неукоснительного” дотримання гуманітарних принципів.

10 березня 2022 року цей самий голова МСЗ Росії Сергєй Лавров був змушений коментувати бомбовий удар росіян по пологовому будинку у Маріуполі. Випадок був настільки жахливий і очевидний, що брехати по обстріл не виходило. Тому Лавров його визнав, але збрехав про те, що у закладі не було пацієнтів, а розміщувався полк “Азов”.

Це були перші дні систематичного нищення росіянами української медицини. До кінця березня у Маріуполі вони знищили її майже повністю: із 106 місць, де надавали медичну допомогу, 82 були зруйновані. У цей же час по всій країні відбувалося по 5-6 атак на лікарні щодня: у Харкові, Чернігові, Сумах, Києві, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі та інших містах. Було очевидно, що це - не поодинокі випадки, а свідома тактика війни.

Тактика руйнування медичної системи з метою терору - не нова для Росії. Вона застосовувала її раніше, і їй за це нічого не було.

Протягом кількох років лікарня Аль-Атареб у місті Алеппо у Сирії пережила чотири бомбардування. Після цього вирішили зробити унікальний проєкт - розмістити лікарню, яка спеціалізується на послугах для матері та дитини, під землею. Назовні лишили приймальне відділення, куди люди приходили з невідкладними станами, а швидкі доставляли важко хворих. Вранці 21 березня 2021 року, коли у відділенні утворилася черга з пацієнтів, туди поцілила керована авіаційна бомба. Було багато жертв, а лікарі та медсестри кинулися допомагати постраждалим. В цей час по лікарні було нанесено другий удар. А потім третій - щоб збільшити кількість цивільних жертв.

Це зробила Росія. У російський соцмережах зʼявилося відео бандитів з групи “Вагнер”, на якому видно ураження цілі, у якій впізнали лікарню Аль-Атареб.

Російські війська здійснили у Сирії щонайменше 236 атак на лікарні - майже половину від загального числа. Після їхнього вступу у війну на боці режиму Асада у 2015 році число руйнувань значно зросло - зʼявилися нові можливості атакувати лікарні з повітря.

Громадські та волонтерські організації з усього світу закликали до санкцій проти сирійського та російського режимів, застерігали, що зло не можна залишати без покарання. У відповідь міжнародні організації, а найперше ВООЗ, лише закликали “усі сторони” до “неукоснительного” утримання від атак.

Росія зрозуміла, що може сміливо використовувати цю ж саму тактику в Україні. 8 липня 2024 року російська “високоточна” ракета влучила у будівлю лікарні “Охматдит” у Києві. Російські літаки скидали бомби на медзаклади у Маріуполі, Чернігові, Ізюмі, Харкові. Але найчастіше лікарні нищили шляхом невибіркового бомбардування територій за принципом “чим більше руйнувань - тим краще”.

Обсяг атак російських військ на медичну систему в Україні за три роки війни удесятеро більший, ніж за такий же період у Сирії.

Що робить ВООЗ? Після понад 2300 підтверджених нею ж самою атак на медичні заклади в Україні директор Європейського офісу Ганс Клюґе поновлює співпрацю з Москвою.

Невідомо, де розгорнеться наступна війна. Але відомо одне - у ній будуть руйнувати лікарні, бо це тепер норма.

Поза мораллю

Було бридко, але я не був здивований. Реакція ВООЗ на війну з першого дня викликала обурення. Одна з країн-членів - Росія - цілеспрямовано руйнувала медицину іншої - України. ВООЗ, яка заявляє своїм головним принципом право людей на здоровʼя - не робить нічого. Складно реалізувати право на здоровʼя, коли інша країна-член ВООЗ нищить твої лікарні.

У цей час Росія залишалася повноправним членом ВООЗ, мала право голосу, її офіс працював у Москві, а міністр охорони здоровʼя продовжував перебувати у виконавчій раді ВООЗ.

У відповідь на руйнування української медицини ВООЗ публікувала у офіційних комунікаціях постери “Лікарні - не військова ціль”. Але не вживала до Росії жодних санкцій, і навіть не називала агресора на імʼя. У заявах та публікаціях лікарні руйнувалися ніби самі собою, а лікарі гинули ніби від стихійного лиха (вони і далі пишуть в такому ж дусі). ВООЗ ніколи не забувала закликати “усі сторони” утримуватися від атак на лікарні, хоча з “усіх сторін” лікарні руйнувала тільки одна.

З моральної точки зору це виглядає так. На ваших очах відбувається злочин. Починають грабувати іншу людину прямо на вулиці. Хтось спробує втрутитися і захищати жертву, викликати поліцію, гукати на допомогу, просто зчинити галас. Деякі люди проходять повз і роблять вигляд, що нічого помічають.

Але ось зʼявляється дехто, хто дивує усіх. Він стає прямо поруч із насильником та жертвою (пограбування в цей час триває), піднімає великий плакат “Насильству - ні!” і говорить “Закликаємо усі сторони утриматися від насилля”. Причому і плакат, і слова звертає не до злочинця, і навіть не жертви, а до перехожих.

У перших двох випадках люди намагалися або зупинити злочин, або уникнути його. Але принаймні в них не було сумніву, що відбувається зло. Але наш демонстрант перевершив усіх - він поставив себе поза межі моралі. Він проти насильства, але лише у абстрактому сенсі. Що ж до конкретного злочину у нього під носом - це не його справа коментувати хто злочинець, а хто жертва. Пограбування просто помагає привернути увагу до його плакату.

“Здоровʼя поза політикою”

Один мій викладач говорив, що “здоровʼя поза політикою” - це улюблена ширма негідників, які використовують тему здоровʼя у політичних цілях. Тим не менше багато людей, на жаль, вірять у цей моральний муляж.

По-перше, ВООЗ не є аполітичною організацією за визначенням. Вона заснована країнами-членами, а її керівні органи - Асамблея та Виконавча рада - складаються з представників урядів, себто політиків. Вони обирають Генерального секретаря, а країни відповідних регіонів (наприклад Європа та Центральна Азія) - регіональних директорів (таких як Ганс Клюґе).

Мандатом ВООЗ є робота з урядами (політиками). Іншими словами, у ВООЗ немає повноважень приїхати в країну і помогти хворим - лише через уряд. Тому що згідно з конституцією ВООЗ саме уряди відповідальні за здоровʼя своїх людей.

Сєргєй Лавров, наприклад, вважає, що відповідальним за здоровʼя українців має бути саме його уряд. Для цього Росія вторглася в Україну з метою повалити її державність. Одним із засобів є терор цивільних, зокрема через руйнування медичної інфраструктури та убивства лікарів.

Що на це ВООЗ? “Лікарні не повинні бути ціллю”. Лавров: “Вони і не будуть, дайте тільки зруйнувати достатню кількість, щоб Україна капітулювала.”

Зрештою, скаже хтось, ВООЗ мусить помагати усім країнам-членам, у тому числі Росії, забезпечувати здоровʼя їхніх людей.

Але є нюанс. Ганс Клюґе приїхав до Москви не для того, щоб обговорювати допомогу народу Росії. Домовлялися про “підтримку Росією ініціатив ВООЗ у Центральній Азії” (простіше - росіяни дадуть гроші).

І моє улюблене: співпрацю у межах “многосторонних платформ, таких как БРИКС, Шанхайская организация сотрудничества, СНГ и Евразийский экономический союз”. Ви подумали: а якого дідька такі штучно склеєні Росією квазі-організації як СНД або Євразійський союз взагалі стоять у одному реченні зі здоровʼям? Але ж не забувайте: усе це - поза політикою.

Суть угоди

Для Москви поновлення співпраці з ВООЗ було настільки поза політикою, що на зустріч з Гансом Клюґе знайшов час не просто міністр, а цілий голова МЗС. А новину розтиражували усі можливі засоби пропаганди. Насправді Росії наплювати і пана Клюґе, і на ВООЗ, і на здоровʼя. Але їй не байдуже до своїх геополітичних цілей.

По-перше, Клюге допоміг Росії виходити з міжнародної ізоляції, у якій та опинилася внаслідок агресії проти України.

По-друге, він нормалізував терор проти системи охорони здоровʼя, який Росія практикує уже десять років поспіль².

По-третє, поміг Росії з узаконенням власної “сфери впливу”. Центральна Азія, СНГ, Євразійській економічний союз.

У обмін на це отримав фінансування програм ВООЗ у Центральній Азії. Ось і вся суть поїздки.

Україна повинна захистити себе

Якщо ВООЗ залишає без відповіді злочини Росії, хоче співпрацювати з нею і помагати їй у геополітиці - це їхня справа. Але ми не можемо залишити це без відповіді.

Важливо не “занепокоєння”, звернення, листи. До цього у ВООЗ готові (вони самі у цьому чемпіони). Потрібно діяти.

Я не розумію, як можна продовжувати з ВООЗ повноцінну співпрацю.

Якщо не припиняти її загалом, то можна понизити рівень. Призупинити спільні проєкти, не розпочинати нові. Не проводити спільних заходів, бойкотувати події. Крім цього, не уявляю, як можна приймати в Україні самого Ганса Клюґе.

Якщо ми не зробимо цього, то покажемо, що нам байдуже, чи фінансує Росія ВООЗ, якщо тільки ВООЗ фінансує нас. А найголовніше - ми погодимося із тим, що воєнні злочини проти нас самих - це нормально.

1. Навмисно цитую твіти Ганса Клюґе мовою оригіналу - російською. Російська - одна з офіційних мов ВООЗ. Але регіональний директор використовує її надто часто у своїй стрічці. Зокрема, пише російською не лише про справи у Росії, але й, наприклад, у твітах про інші країни регіону, наприклад Центральну Азію.

2. А до того практикувала у Чеченських війнах. Це питання висвітлив Лен Рубенстайна у своєму дослідженні.